Леонардо Ди Каприо

Леонардо Вільгельм Ді Капріо (Leonardo Wilhelm DiCaprio)

Народився: 11 листопада 1974 року, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Національність: Американець
Професія: Актор, продюсер, екоактивіст
Роки активності: з 1989 року до сьогодні

Ранні роки
Леонардо Вільгельм Ді Капріо народився 11 листопада 1974 року в Лос-Анджелесі (Каліфорнія). Єдина дитина підпільного художника і розповсюджувача коміксів Джорджа Ді Капріо (нар. 30 листопада 1943 року) і юридичного секретаря Ірмелін Інденбіркен (нар. 1943 року); вони познайомилися під час навчання в коледжі і після його закінчення переїхали до Лос-Анджелеса. Батько має наполовину італійське (з Неаполя) коріння, наполовину німецьке (з Баварії)]. Мати народилася в західнонімецькому Ор-Еркеншвіку в бомбосховищі в німця Вільгельма Інденбіркена та російської емігрантки Гелени Інденбіркен (уроджена Олена Степанівна Смирнова, 1915-2008), яку після Жовтневої революції батьки вивезли з Російської імперії до Німеччини. У 1955 році Вільгельм і Гелена емігрували до США.
2010 року на «Тигрячому саміті» Ді Капріо в розмові з Володимиром Путіним сказав, що Гелена, незважаючи на те, що їй було два роки, коли її вивезли в Німеччину, вміла розмовляти російською, і що його дід (не уточнивши, за якою лінією) також був росіянином: «Тож я не на чверть, а наполовину росіянин».
Ді Капріо отримав ім’я Леонардо завдяки матері, оскільки він вперше засувався у неї в животі, коли вона дивилася картини Леонардо да Вінчі. Коли Ді Капріо виповнився рік, його батьки розлучилися, і син залишився з матір’ю. Ді Капріо жив у Лос-Анджелесі, поки його мати працювала на кількох роботах.

Акторська кар’єра
Ранні роботи
Акторський дебют у Ді Капріо відбувся у два роки, коли він виступив з імпровізованим танцем на фестивалі перфомансу. У дитинстві, щодо майбутньої професії, Ді Капріо розмірковував про те, щоб стати біологом або актором. Остаточно вибір на користь акторської професії він зробив після того, як його старший зведений брат Адам Фаррар заробив 50 тисяч доларів знімаючись тільки в одній рекламі.
Він знайшов агента, якому сподобалися і його стрижка, і його ім’я. Він знявся в більш ніж 30 рекламних роликах і в декількох серіалах: «Санта Барбара», «Нові пригоди Лессі», «Розанна» та інших.
1991-1995
Дебютом Ді Капріо в кіно став комедійний фільм жахів «Зубастики 3». З 1991 року він знімався в серіалі «Хвороби росту», але незабаром залишив його, щоб знятися з Робертом Де Ніро і Еллен Баркін і виконати головну роль Тобіаса Вольфа у фільмі «Життя цього хлопця».
У 1993 році Ді Капріо разом із Джонні Деппом зіграв у драмі Лассе Галльстрема «Що гризе Гілберта Грейпа». У цьому фільмі він виконав роль Арні, розумово відсталого брата Гілберта, за яким потрібен постійний нагляд і який може померти в будь-який момент. Картина хоч і не мала комерційного успіху, проте була позитивно сприйнята кінокритиками, а за свою акторську гру дев’ятнадцятирічний Ді Капріо був уперше номінований на «Золотий глобус» і “Оскар” у категорії «Найкращий актор другорядної ролі».

У 1995 році Ді Капріо отримав роль у вестерні Сема Реймі «Швидкий і мертвий», де, крім нього, грали Шерон Стоун, Джин Хекмен і Рассел Кроу. (У 2008 знову зіграв з Расселом Кроу у фільмі «Сукупність брехні».) Також він знявся у фільмі «Повне затемнення» в ролі поета Артюра Рембо, закохався у свого старшого колегу – поета Поля Верлена (актор Девід Тьюліс), якому він надіслав свої вірші, і Верлен, оцінивши його неабияке обдарування, запросив його приїхати до Парижа. Ді Капріо замінив Рівера Фенікса, який помер під час зйомок фільму.
Після цієї роботи Ді Капріо зіграв головну роль в екранізації автобіографічного роману Джима Керролла «Щоденник баскетболіста». Фільм розповідає про шістнадцятирічного підлітка, який грає в баскетбол і пише хороші вірші, але щойно він уперше пробує наркотики, в його житті відбувається стрімке падіння і деградація.
Ді Капріо безуспішно пробувався на роль Робіна у фільмі «Бетмен назавжди», в результаті цього персонажа зіграв Кріс О’Доннел.

1996-2001
У 1996 році Ді Капріо виконав головну роль Ромео Монтеккі, з’явившись разом із Клер Дейнс у фільмі База Лурмана «Ромео + Джульєтта». Фільм є інтерпретацією трагедії «Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра, але дію п’єси перенесено в сучасність. За виконання своєї ролі актор отримав нагороду «Срібний ведмідь» у категорії «Найкращий актор» на 47-му міжнародному Берлінському кінофестивалі. Це був один із перших касово успішних фільмів за участю Ді Капріо.
Ді Капріо на презентації фільму «Пляж»; 2000 рік
Пізніше він знову грав з Робертом Де Ніро в сімейній драмі «Кімната Марвіна», в якій він виконав роль важкого підлітка. У картині також знялися Даян Кітон і Меріл Стріп.
Картиною, що принесла Ді Капріо світову популярність, став «Титанік» Джеймса Кемерона. Спочатку Ді Капріо хотів відмовитися від ролі, але врешті-решт погодився, оскільки Кемерон вірив у його акторські здібності]. Фільм був представлений в 11 категоріях на 70-й церемонії вручення нагород премії «Оскар», проте церемонія супроводжувалася скандалом, оскільки кіноакадеміки не висунули Ді Капріо в категорії «Найкраща чоловіча роль». На знак протесту понад двісті шанувальників актора звернулися до Академії з претензіями, а сам Ді Капріо навідріз відмовився відвідувати церемонію. Проте він був номінований на премію Голлівудської асоціації іноземної преси «Золотий глобус» у категорії «Найкраща чоловіча роль у драматичному фільмі». Саме роль у «Титаніку» вивела Леонардо Ді Капріо до лав найбільш високооплачуваних акторів Голлівуду. У 1998 році він був включений до списку «50 найкрасивіших людей світу» за версією журналу People.
Ді Капріо з’явився в камео в чорно-білому фільмі Вуді Аллена – «Знаменитість». Цього ж року він зіграв короля Людовика XIV у картині «Людина в залізній масці». Фільм отримав змішані та негативні відгуки критиків, але став успішним, зібравши 180 мільйонів доларів у світовому прокаті. Ді Капріо був нагороджений антипремією «Золота малина» в категорії «Найгірший акторський дует» за ролі короля і його брата-близнюка.
Наступним проектом Ді Капріо стала пригодницька драма Денні Бойла «Пляж», за однойменним романом-бестселером Алекса Гарленда. Він зіграв американського туриста, який у пошуках кращого життя приїжджає до Таїланду, де вирушає на секретний острів. У картині також знялися Віржині Ледуайєн і Тільда Свінтон. Стрічка, незважаючи на непогані касові збори, як і попередній фільм Ді Капріо, не мала успіху у критиків. Ді Капріо був знову номінований на антипремію «Золота малина» в категорії «Найгірша чоловіча роль», але цього разу найгіршим артистом визнали Джона Траволту, за ролі у фільмах «Поле битви: Земля» і «Щасливі номери». Також у прокат вийшла картина Кафе «Донс Плам».

2002-2007
Див. також: Мартін Скорсезе і Леонардо Ді Капріо[англ.]
На початку 2000-х років Ді Капріо виявляв інтерес до проекту «Американський психопат», але відмовився від ролі Патріка Бейтмана (його зіграв Крістіан Бейл).
Ді Капріо, Скорсезе і Камерон Діас на Каннському кінофестивалі, 2002 рік
Першим для Ді Капріо фільмом 2002 року стала кримінальна трагікомедія режисера Стівена Спілберга «Спіймай мене, якщо зможеш». Фільм був заснований на біографії Френка Ебігнейла, який відомий своїми зухвалими злочинами, скоєними ще в 1960-ті роки. Фільм отримав позитивні відгуки критиків і став для Ді Капріо одним із найкасовіших фільмів у його кар’єрі[джерело не вказано 1080 днів]. Він втретє був номінований на премію «Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль.
Того ж року Ді Капріо вперше знявся у режисера Мартіна Скорсезе у фільмі «Банди Нью-Йорка» про зіткнення між бандами «корінних» американців та емігрантів у Нью-Йорку. Скорсезе спочатку хотів продати свою ідею реалізації фільму, але після того, як проектом зацікавився Ді Капріо, змінив своє рішення. Фільм мав успіх як у критиків, так і у глядачів. Однак на премії «Оскар» «Банди Нью-Йорка» спіткала невдача – жодної премії з 10 номінацій. Робота Ді Капріо була високо оцінена, але він залишився в тіні Деніела Дей-Льюїса.

Після спільної роботи Скорсезе і Ді Капріо вирішили ще раз попрацювати разом. Цього разу Скорсезе вирішив зняти фільм «Авіатор» про американського бізнесмена Говарда Г’юза. Ді Капріо витратив близько півтора року, готуючись до ролі. «Авіатор» мав величезний успіх[джерело не вказано 1080 днів]. Ді Капріо виграв свій перший «Золотий глобус» і був номінований на “Оскар”, але нагорода пішла до Джеймі Фокса за роль у фільмі «Рей».
У 2006 році Ді Капріо знявся у двох картинах: «Кривавий алмаз» і «Відступники». Едвард Цвік зняв «Кривавий алмаз», у якому також зіграли Джимон Хонсу і Дженніфер Коннеллі. Фільм розповідає про молодого контрабандиста Денні Арчера, який займається пошуком і збутом алмазів за часів громадянської війни в Сьєрра-Леоне 1999 року. Фільм отримав загалом схвальні відгуки, а Ді Капріо – чергову номінацію на «Золотий глобус» і «Оскар» (в обох випадках поступився премією Форесту Вітакеру). У другому фільмі, режисером якого був Мартін Скорсезе, Ді Капріо зіграв Вільяма Костігана, поліцейського, якого впровадили в злочинне угруповання ірландської мафії. Фільм отримав найвищі оцінки від критиків, а актор висувався на «Золотий глобус» і BA

2008-2013
На початку 2008 року Ді Капріо знявся у фільмі Рідлі Скотта «Сукупність брехні» за однойменним романом Девіда Ігнатіуса. Фільм розповідає про боротьбу з терористами агентів ЦРУ. Для ролі Ді Капріо перефарбував своє волосся і носив коричневі контактні лінзи – він вважав, що так фільм буде схожий на політичні трилери 1970-х, такі як «Змова “Паралакс”» і «Три дні Кондора». Цього ж року Ді Капріо возз’єднався з Кейт Вінслет і в драмі «Дорога змін». Він отримав чергову номінацію на «Золотий глобус».
Ді Капріо на паризькій прем’єрі фільму «Вовк з Волл-стріт», 2013 рік
2010 року Ді Капріо знову працював із Мартіном Скорсезе – над психологічним трилером «Острів проклятих», екранізацією однойменного роману Денніса Ліхейна. Він зіграв маршала США Тедді Деніелса, який прямує в Ешкліффську лікарню для душевнохворих злочинців на острів Шаттер, щоб розслідувати справу про зникнення одного з пацієнтів. Цього ж року Крістофер Нолан запропонував йому роль у своєму науково-фантастичному фільмі «Початок»[джерело не вказано 1080 днів]. Фільм був заснований на ідеї усвідомлених сновидінь.
1 листопада 2010 року компанія Ді Капріо Appian Way Productions викупила права на екранізацію роману Еріка Ларсона «Диявол у білому місті». Книга розповідає історію серійного вбивці Генрі Говарда Холмса, відповідального за смерть багатьох жінок під час Всесвітньої виставки в Чикаго 1893 року. Ді Капріо також заявляв, що виконає роль серійного вбивці.

Наступним проектом стала біографічна драма Клінта Іствуда «Дж. Едгар» про першого директора ФБР Джона Едгара Гувера. Загалом фільм був зустрінутий критиками прохолодно, американська кіноакадемія також не удостоїла фільм жодної номінації на «Оскар». Проте, картина принесла Ді Капріо ще одну номінацію на «Золотий глобус» за найкращу роль у драмі (премію отримав Джордж Клуні за фільм «Нащадки»).
У 2012 році Квентін Тарантіно запропонував Ді Капріо роль у своєму спагетті-вестерні «Джанго звільнений». Ді Капріо погодився і вперше зіграв лиходія, чарівного і водночас цинічного та жорстокого рабовласника Келвіна Кенді, за що отримав дев’яту номінацію на «Золотий глобус» (де поступився премією іншому актору з того ж фільму – Крістофу Вальцу).
Рік по тому Ді Капріо прийняв пропозицію База Лурмана зіграти в черговій екранізації роману Френсіса Скотта Фіцджеральда «Великий Гетсбі». Фільм отримав змішані відгуки від критиків, проте гру Ді Капріо оцінили високо.
Ді Капріо повернувся до Скорсезе і знявся в його фільмі «Вовк з Волл-стріт». В основу фільму лягли однойменні мемуари Джордана Белфорта, колишнього нью-йоркського брокера, який був засуджений за відмивання грошей і низку інших фінансових злочинів. Фільм став п’ятою спільною роботою Скорсезе і Ді Капріо. Після завершення зйомок Ді Капріо заявив, що збирається відпочити від кіно. За цю акторську роботу він був удостоєний другого «Золотого глобуса», а також знову висунутий на премії «Оскар» і BAFTA. На «Оскар» Ді Капріо був також номінований за продюсування фільму.

З 2014
З осені 2014 року Ді Капріо брав участь у багатомісячних зйомках фільму «Той, хто вижив» режисера Алехандро Гонсалеса Іньярріту. Він виконав роль траппера Г’ю Гласса, який на початку XIX століття був кинутий помирати в диких місцях на північному заході США, проте зумів вижити, незважаючи на серйозні травми. Зйомки проходили в Канаді та на півдні Аргентини і завершилися тільки влітку 2015 року. Фільм вийшов на екрани наприкінці 2015 року, і 28 лютого 2016 року приніс Ді Капріо довгоочікуваний «Оскар» у категорії «Найкращий актор» (“Оскар” також отримали Гонсалес Іньярріту в категорії «Найкраща режисура» та Еммануель Любецкі в категорії «Найкраща операторська робота»). Ді Капріо за цю роль отримав черговий «Золотий глобус», премію BAFTA і Премію американської гільдії акторів.
Актор також виступив виконавчим продюсером документального фільму «Вірунга», що принесла йому першу і поки що єдину номінацію на Прайм-таймову премію “Еммі” в категорії «Найкращий документальний фільм» у 2015 році.
19 січня 2016 року Ді Капріо на Всесвітньому економічному форумі в Давосі (Швейцарія) отримав премію Crystal Award за внесок у захист навколишнього середовища. Створивши в 1998 році фонд Leonardo DiCaprio Foundation, Ді Капріо виділив понад 30 мільйонів доларів на розвиток 70 інноваційних проєктів у сфері захисту довкілля в 40 країнах. Йдеться, зокрема, про захист морської фауни або видів тварин, яким загрожує вимирання.

У березні 2017 року стало відомо, що Ді Капріо має намір інвестувати кошти в компанію Love The Wild, яка спеціалізується на самостійному вирощуванні морепродуктів і реалізації їх у замороженому вигляді.
21 травня 2019 року на Каннському кінофестивалі відбулася прем’єра фільму Квентіна Тарантіно «Одного разу в Голлівуді», де картина була удостоєна шестихвилинної овації. Леонардо Ді Капріо виконав головну роль актора на ім’я Рік Далтон і отримав дванадцяту номінацію на премію «Золотий глобус» у категорії «Найкраща чоловіча роль у комедійному фільмі або мюзиклі», десяту на Премію Американської Гільдії кіноакторів у категорії «Найкраща чоловіча роль», п’яту номінацію на премію «BAFTA» в категорії «Найкраща чоловіча роль» та сьому номінацію на премію “Оскар” у категорії «Найкраща чоловіча роль». У фільмі також були задіяні Бред Пітт, який виконав роль Кліффа Бута – каскадера, дублера і друга Ріка Далтона, і Марго Роббі, яка втілила образ відомої американської актриси і моделі Шерон Тейт. Фільм був високо оцінений і загалом отримав позитивні оцінки. The Hollywood Reporter назвав фільм «любовним листом Тарантіно Голлівуду 60-х» і похвалив його кастинг. Зйомки картини проходили з 18 червня по 1 листопада 2018 року. Фільм вийшов у світовий прокат 26 липня 2019 року. Сам Тарантіно назвав дует Ді Капріо і Пітта найкращим з часів екранної пари Пола Ньюмана і Роберта Редфорда у фільмі «Бутч Кессіді і Санденс Кід».

19 листопада 2020 року в Бостоні розпочалися зйомки нової картини Адама Маккея «Не дивіться вгору», де головні ролі виконали Ді Капріо і Дженніфер Лоуренс. За сюжетом двоє вчених дізнаються про метеорит, який впаде на Землю через півроку. Астрономи вирушають у прес-тур, щоб попередити всіх про катастрофу, що насувається, але їм не вірять. У фільмі також знялися Меріл Стріп, Кейт Бланшетт, Хімеш Патель і Роб Морган. В епізодичних ролях з’явилися Тімоті Шаламе, Аріана Гранде, Скотт Мескаді, Томер Сіслей і Меттью Перрі. Фільм вийшов на Netflix 24 грудня 2021 року.
У 2023 році Ді Капріо вшосте зіграв головну роль у фільмі Мартіна Скорсезе. Це був трилер-вестерн «Вбивці квіткового місяця», заснований на книзі Девіда Гранна “Вбивці квіткового місяця. Нафта. Гроші. Кров”. Фільм розповідає про розслідування ФБР у 1920-х роках в індіанському поселенні Осейджей, де один за одним гинули місцеві жителі, які збагатилися завдяки видобутку нафти. ФБР відправляє туди агентів під прикриттям з метою розкрити вбивства. Спочатку Ді Капріо мав грати агента ФБР Тома Вайта, який розслідує справу, але пізніше отримав роль племінника Вільяма Гейла, Ернеста Беркхарта.
У 2025 році на екрани має вийти фільм Пола Томаса Андерсона «Битва за битвою», в якому Ді Капріо грає одну з головних ролей.

Особисте життя
У 1990-х Леонардо Ді Капріо зустрічався з датською моделлю Геленою Крістенсен, з 2000 до 2005 року – з бразильською моделлю Жизель Бюндхен, з 2006 року до 2009 року зустрічався з ізраїльською моделлю Бар Рафаелі. 26 березня 2010 року Ді Капріо і Рафаелі офіційно оголосили про перерву у стосунках. З літа 2010 року вони знову стали зустрічатися і планували одружитися, проте в травні 2011 року в газеті New York Post з’явилося повідомлення, що Леонардо Ді Капріо і Бар Рафаелі остаточно розлучилися.
З червня по жовтень 2011 року Ді Капріо зустрічався з актрисою Блейк Лайвлі. У грудні 2011 року стало відомо, що Ді Капріо почав зустрічатися з моделлю спідньої білизни бренду Victoria’s Secret Ерін Гітертон, проте в листопаді 2012 року пара оголосила про розставання у зв’язку з напруженими графіками роботи в обох.
У травні 2013 року в актора почалися стосунки з німецькою моделлю Тоні Гаррн, що завершилися в грудні наступного року.
Пізніше, під час перерви у стосунках з Тоні Гаррн, також зустрічався з Ніною Агдал і Лореною Рей.
З кінця 2017 року до 2022 року Ді Капріо перебував у стосунках з Камілою Морроне, акторкою і моделлю аргентинського походження, падчеркою Аль Пачіно.
У вересні 2023 року Леонардо почав зустрічатися з моделлю італійського походження Вітторією Черетті.

Ді Капріо володіє будинком у Лос-Анджелесі та квартирою в Беттері-Парк-сіті в Нижньому Мангеттені. У 2009 році актор купив острів Блекадор біля Белізу, на якому планує відкрити екологічно чистий курорт.
У 2013 році став співвласником гоночної команди Venturi Grand Prix Formula E Team для участі у Формулі-Е.