П’ятниця, 16 січня
УКР РУС МЕНЮ ×
Читайте також
-
До 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна загрожує наркоділкам з Краматорського району
-
В Краматорську відновили газопостачання майже 200 абонентам
-
На Донеччині припинено міжрегіональний трафік канабісу з обігом на чверть мільйона гривень
-
У Краматорську обговорили поточний стан справ у сфері ЖКГ міста
-
У Краматорську розпочинається реєстрація на отримання гумдопомоги для осіб зі статусом ВПО
15 січня 2026 18:46 265
«Не можна усе життя скласти в одну сумку»: норвезька письменниця поспілкувалася з жителями Краматорська
Еріка Фатланд пише нову книгу про Україну, а тому відвідала прифронтове місто, щоб дізнатися, як живуть люди під звуки канонади, що вони планують робити та про що мріють.
Днями у Краматорську побувала норвезька мандрівниця та письменниця, соціальна антропологиня за освітою — Еріка Фатланд. Місто та люди, з якими вона тут спілкувалася, стануть частиною її нової книжки.
Вперше в Україні Еріка була ще у 2001 році, а згодом — у 2007-му в Одесі, де вивчала російську. Де та їй знадобилася – зрозуміло стає трохи далі.
Про що пише Еріка Фатланд
Еріка Фатланд відома насамперед подорожніми нарисами. Серед найвідоміших її творів – “Советістан” та “Кордон”.
«Советістан» вийшов у 2015 році. Це історія подорожі п’ятьма пострадянськими країнами Центральної Азії: Казахстаном, Таджикистаном, Киргизстаном, Туркменістаном та Узбекистаном.
«Кордон» (у розмові сама Еріка називала його The Border / «Граніца») — репортаж про мандри вздовж кордону з рф: від Північної Кореї до Норвегії. Про цю книжку, зокрема, писали у The Washington Post.
– Саме під час досліджень для цієї книжки я перший раз вона відвідала Краматорськ у 2016 році, – розповіла Kramatorsk Post письменниця.
У неї є ще кілька книжок, які загалом перекладені на двадцять вісім мов. На жаль, все ще немає жодного перекладу українською.
Задум нової книжки та спілкування з краматорцями: про що питала, що відповідали
Остання на сьогодні робота Еріки Фатланд про португальську імперію. Тепер вона пише про Україну. Але чому?
– Після 2016, а особливо 2022 року, я чула багато розмов про Україну, але сама ще не повернулася сюди. Я відчула, що це треба зробити. Спочатку здавалося, що написати книжку буде непросто, бо зараз усі пишуть про Україну. Минулого літа я все ж повернулася, щоб побачити все на місці.
Повернення до України вийшло для неї дуже емоційним. Вона зустріла багато цікавих людей, почула купу захопливих історій, тож минулого липня вона почала нове дослідження, – так письменниця називає збирання матеріалу та підготовку до написання книжки.
Ми побували з нею на Критому ринку, спілкувалися з людьми там, у кафе, у Саду Бернацького.
Еріка Фатланд розпитувала краматорців та гостей міста, як їм тут зараз живеться і що вони збираються робити, якщо настане реальна загроза окупації Краматорська.
Альона, у якої кілька корів і близько 90 кіз, розповіла: разом із чоловіком уже обмірковує, як вивезти стадо. Водночас додала, що не хотіла б нікуди їхати — хоче, аби війна закінчилася, а родини знову об’єдналися.
Інша краматорка розповіла, що вже виїжджала, була у Чернівцях, де краматорців чимало. Але, за її словами, дорослій людині жити в кімнаті ще з кількома людьми — нестерпно, а оренда окремого житла коштує надто дорого. Зрештою вона повернулася додому й сподівається на перемогу та мир.
Співрозмовниця у Саду Бернацького нагадала, що є й такі люди, які вважають – у всьому винний Майдан. По-перше, вона розповіла, що сама з чоловіком з Бердянська, живуть у Краматорську з 2005 і він їм не подобається. Згадала події 2014 року, а на питання щодо можливої евакуації відповіла щось на зразок “дивіться, як росіяни усе відбудовують”.
Загалом склалося враження, що більшість тих, з ким письменниці вдалося поговорити, хотіли б залишатися вдома або щоб у Краматорську «все було добре». Водночас люди розглядають і запасні варіанти. Наприклад, хлопець, який нині живе у Дніпрі, вже думає, де зможе поселити там матір у разі найгіршого розвитку подій.
Одна з жінок відповіла Еріці так: «Не можна усе життя скласти в одну сумку».
Де Фатланд уже була в Україні і коли очікувати нову книжку
Еріка Фатланд планує мандрувати Україною до березня, а завершити книжку — до осені, щоб опублікувати її у жовтні.
Вона вже відвідала Львів, Чернівці та Одесу. Влітку подорожувала переважно заходом України та Карпатами.
Зараз Еріка вже майже два місяці безперервно в Україні. Побувала у Києві, Дніпрі, Харкові, Запоріжжі, Сумах та знову у Львові. Різдво святкувала у Криворівні на Гуцульщині. І от нарешті знову у Краматорську.
– Потроху усюди була, – посміхається мандрівниця.
Хоче ще повернутися до Києва, бо “це столиця і там багато історій”, побувати у Чернігові та деяких містах на заході країни, приміром, у Луцьку. Мріє одного дня відвідати український Крим.
Має бажання на місяць затриматися у Львові – вже не для досліджень, а щоб саме там почати писати.
Про підтримку України та українців у Норвегії
Еріка Фатланд розповіла, що норвезький уряд та прості громадяни підтримують Україну у війні проти росії.
– Люди чітко розуміють, хто це почав, хто агресор, а на кого напали. Якраз як ми зараз розмовляємо, норвезький прем’єр-міністр в Україні, передає фінансову підтримку – точно не знаю скільки, щось 400 млн. Євро для підтримки енергетики.
Письменниця згадала, що Норвегія має кордон із росією. Він традиційно мирний, ці країни ніколи не воювали одна проти одної, але зараз, за її словами, всі відчувають загрозу.
– Багато хто розуміє, що Україна б’ється за всіх нас, тому що на Україні росія не зупиниться, – додає письменниця.
У Норвегії близько 90 тис. українських біженців. Для країни з населенням трохи понад 5,5 млн жителів це помітна кількість.
Українці в Норвегії досить швидко та добре адаптуються, вчать мову, влаштовуються на роботу. Молодь адаптується швидше – це природно.
– Загалом я б назвала українців «popular refugees» — «популярними біженцями».
Кілька разів у розмові Еріка згадує про культурні схожості. А на запитання що вона має на увазі, каже про спільну історію, згадуючи вікінгів. Йдеться про так звану Норманську теорію, яка стверджує, що скандинави (варяги) запросили Рюрика на князювання, вплинувши на князівську еліту в Русі.
Так це чи ні, але скандинавські країни справді підтримують Україну.
Про українську їжу та краматорців
Еріка Фатланд — вегетаріанка: м’яса не їсть, але вживає рибу, молоко та яйця.
– Я люблю українську кухню. Проблема в тому, що я тут забагато їм. Порції величезні! А особливо я люблю вегетаріанський борщ та пельмені.
Чи відрізняються краматорці від українців в інших містах? На це питання Еріка Фатланд відповіла так:
– Я не була достатньо довго у Краматорську, щоб сказати, чи відрізняються люди тут від людей по Україні. Більшість з тих, кого я зустріла у Краматорську були дружніми й охоче розмовляли зі мною, як і усюди в Україні. Загалом я бачу, що українці стали відкритішими та більш раді поговорити з іноземцями, ніж 20 років тому, коли я вперше приїхала до України на довгий час.
Вона порівняла місто у 2016 році та зараз. Місто стало більш порожнім і не тому, що у той день було холодно, а тому що багато людей виїхали – і це норвезька гостя розуміє.
Еріка Фатланд ще не була так близько до фронту. Її вразило, як у той морозний сонячний день звуки обстрілів було добре чути по всьому місту.
Про кінець війни
Еріка поспілкувалася ще з одним краматорцем у кав’ярні у Старому місті перед тим, як їхати. Хлопець розповів, як опинився біля епіцентру вибуху разом з дівчинкою зі Львова, з якою зустрічався. Обидвоє отримали контузії. І такі історії записувала норвезька письменниця у Краматорську.
На запитання, як вона — як авторка нонфікшну — бачить завершення війни, Еріка відповіла::
– Не думаю, що війна закінчиться цього року. Та всі війни одного дня закінчуються. Зараз ми бачимо мілітаризацію росії, тож вони планують довготривалу війну. Але як початок війни був сюрпризом для багатьох, так саме може бути, що й кінець стане несподіванкою.
Після розмов з краматорцями вона поспішала на поїзд до Херсону. На жаль, не з Краматорська, бо залізничне сполучення з нашим містом тимчасово зупинили ще у листопаді.
