Середа, 25 лютого
УКР РУС МЕНЮ ×
Читайте також
-
Наслідки ворожих атак на Донеччині: рятувальники загасили пожежі після обстрілів
-
Очільник Донеччини разом із командуванням 18-ї Слов’янської бригади НГУ долучився до молитви за мир
-
У Краматорську вшановують пам'ять полеглого воїна Олексія Яковенка
-
Старт ініціативи «Пакунки тепла» у Краматорському районі: підтримка вразливих категорій населення Донеччини
-
Ворожа атака на Краматорськ: є поранений внаслідок влучання безпілотника
25 лютого 2026 08:49 72
155-річчя незламної Лесі Українки: шлях від Лариси Косач до символу європейської культури
25 лютого 2026 року виповнюється 155 років від дня народження видатної Лариси Косач, відомої всьому світові під творчим іменем Леся Українка, про що нагадала Донецька ОДА.
Народившись у 1871 році в Новоград-Волинському, вона перетворилася на ключову постать національної культури, інтегрувавши українську літературу в загальноєвропейський контекст, попри тривалі спроби радянської пропаганди спотворити її образ та применшити інтелектуальну вагу її спадку.
Майбутня письменниця була другою дитиною в родині Косачів, що належала до шляхетних родів. Її батько, Петро Косач, походив із заможного козацького дворянства з власним гербом, а мати, відома як Олена Пчілка, належала до знатного роду Драгоманових. Суттєвий вплив на формування світогляду Лесі справив її дядько — професор Михайло Драгоманов. Він був фундатором українського соціалізму та видатним ученим, який боровся проти провінційності в літературі, досліджував міфологію та етнографію, а також використовував псевдонім Українець.
Обдарованість Лариси виявилася надзвичайно рано:
- у 4 роки вона вже вільно читала;
- у 5 років опанувала гру на роялі;
- у 9-річному віці написала перші поетичні рядки;
- у 12 років її твори почали з’являтися на сторінках журналів.
Через туберкульоз кісток, що вразив дівчинку в дитинстві, вона була змушена припинити музичні заняття, проте зосередилася на самоосвіті та мовах. Леся Українка перекладала класиків світової літератури — Гейне, Шекспіра, Байрона, Гюго та Гомера. Її власна спадщина налічує три збірки поезій, понад 100 віршів та 20 драматичних творів. Через постійний нагляд поліції та цензурні обмеження в Російській імперії значна частина її робіт видавалася за кордоном.
Сучасники нерідко критикували авторку за вибір античних та ранньохристиянських сюжетів, закликаючи писати про вітчизняну історію. Проте за образами завойованої Римом Греції чи темою вавилонського полону завжди приховувалася трагедія поневоленої України та заклик до стійкості народу. Поетеса свідомо використовувала історичне тло для аналізу проблем своєї епохи.
Письменниця мужньо боролася з важкими хворобами — спочатку з туберкульозом кісток, а згодом і нирок, — ігноруючи постійний біль. Її обурювало ставлення до неї як до «слабосилої хворої», хоча радянська система пізніше навмисно популяризувала саме такий маргіналізований образ «дівчини у віночку», щоб нівелювати її справжній інтелектуальний вплив.
Разом із провідними тогочасними авторками, такими як Ольга Кобилянська та Наталя Кобринська, Леся Українка заклала основи українського фемінізму. Її героїні відрізнялися незалежністю та самодостатністю, що було викликом для тогочасного суспільства. Вона активно долучилася до створення жіночого альманаху «Перший вінок» у 1887 році та підтримувала ідеї емансипації. Іван Франко високо цінував її силу духу, назвавши «єдиним мужчиною в нашому письменстві».
Останній період життя Лариса Косач провела у Грузії та Єгипті, супроводжуючи свого чоловіка Климента Квітку. Життя поетеси обірвалося 1 серпня 1913 року в селищі Сурамі через відмову нирок. Її поховали на Байковому цвинтарі в Києві, поруч із могилами батька та брата Михайла, а труну до місця спочинку несли шість жінок.
Варто зазначити, що постать Лесі Українки залишається символом незламності не лише в літературі, а й у громадській думці. Для довідки: у 2021 році на державному рівні відзначалося 150-річчя поетеси, що супроводжувалося виданням повного нецензурованого зібрання її творів у 14 томах, яке повернуло читачам оригінальні тексти без радянських виправлень.
